Непал Часть 1

Насонова перевод 7 548, кор. 7282
Країна, у яку хочеться повернутися
Частина 1. Знайомство

Зізнаюся чесно, подорожі в Непал я трохи побоювалася. Як-не- як, це все-таки перша
країна Азії, яку мені пощастило (як я вже потім зрозуміла) відвідати. Спочатку ж було не
по собі. Усі ці розмови, коментарі на різних форумах про антисанітарію, про низький
рівень доходів або відверту бідність у країні відволікали від передчуття самої подорожі.
Насправді, основна мета всіх туристів, що приїжджають у Непал,— трекінг або альпінізм.
Я ж чесно всім зізнавалася у своїх лінощах і відсутності гарячого бажання провести
тиждень у гірському поході. Не те що б я проти гірського туризму, аж ніяк! Навпаки, я
схиляюся перед такими людьми. Зауважте, схиляюся, а не належу до їхнього загалу.
Навіть спостерігаючи, як вони повертаються з Аннапурни з величезними рюкзаками, у
важенних чоботах, зарослі, засмаглі, втомлені і дуже задоволені собою, я майже фізично
відчувала дух сили і мужності, яким віє від цих людей. До речі, представниць прекрасної
статі було ніяк не менше серед охочих ступити на гірські стежки Непалу. І, мушу визнати,
внутрішня жіночність, яку випромінювали «гірські» мандрівниці, не може бути
переможена ніякими труднощами туризму.
Так ось, повернуся до мети моєї подорожі. Мені хотілося подивитися на культуру, побут і
релігії цієї країни.

Почалося знайомство з непальцями, звичайно ж, з їхньої столиці Катманду.

Що ж, змушена визнати, країна справді не багата. У них немає виходів до моря, а
більшість території зайнято гірськими хребтами. І незважаючи на це, основну частину
економіки цієї країни становить саме сільське господарство. Для землеробства
пристосовано неабияку кількість штучно створених терас на гірських схилах, там же,
чіпляючись за уступи, пасуться кози. Корова, як і в Індії, визнана священною твариною.
Тому яловичини не чекайте в ресторанах, а ось молока в надлишку. Причому
пакетованого молока можна і не шукати, його немає в цій країні. І навіть у знаменитий
чай масала додають тільки свіже молоко.
Якщо продовжувати розмову про кулінарію, то хочу зазначити, що традиційні страви
прості, але дуже незвичайні на смак. Усі букети і відтінки смакових ноток створюють за
допомогою різноманітних трав і спецій. Сушений імбир, шафран усіх відтінків від
вогнено-помаранчевого до темно-червоного, безліч видів перців. А чого варті лише кілька
видів спецій «масала»! У крамницях Катманду і Покхари можна придбати масалу для чаю,

Насонова перевод 7 548, кор. 7282
кави, овочів, курки, м'яса, риби тощо. Масала — це певна суміш з таких спецій, як аніс,
кардамон, коріандр, гвоздика, кілька видів перцю і т.ін. Цю приправу непальці готують у
декількох варіантах — від м'якої до пекучо-гострої.
Насправді, якщо в загальних рисах описати кухню Непалу, то можна сказати: «дуже
гостро і дуже смачно». На жаль, передати словами це неможливо. Тільки пробувати! Адже
погодьтеся, не можна пізнати країну, не розкривши її гастрономічну сутність. Що я з
задоволенням і робила всю подорож!
Непальський ранок починається досить рано, 5–7 година ранку залежно від регіону.
Непальці випивають чашку чаю і поспішають у храм поставити «тілаку» (знак на лобі у
людей, які переважно сповідують індуїзм і різні його течії). Вони вірять, що щоденне
оновлення цього священного для них знака сприяє їхньому очищенню і захисту від злих
сил.
Працюють непальці важко. Це маленький працьовитий і дуже витривалий народ. Тому і
обід у них по можливості насичено-поживний. У зв'язку з тим, що м'ясо там доступне не
всім і в більшості випадків його вживаємо ми, туристи, істинно народною стравою
вважають дал бат. Дал бат (Dal Bhat) — одна з найдавніших страв. У дослівному перекладі
це сочевично-рисова юшка, хоча насправді це цілий набір страв! Сюди належить
гороховий або квасолевий супчик, сезонні овочі зі спеціями, кілька соусів (гострі і не
дуже) і чистий рис. А рис тут вживають як «вогнегасник» гостроти. Усе це розмаїття тобі
приносять на підносі, де розміщується безліч бляшаних тарілочок. У найбільшій тарілці,
розділеній на кілька сегментів, розташовуються рис і овочі, в іншій — юшка, а в декількох
маленьких мисках — соуси. Коржик же (або як тут його називають «роті») лежить окремо.
Іноді набір для туристів містить курку карі. І до речі, це зовсім не те карі, яке ми звикли
куштувати. Можливо, різниця полягає в наборі спецій, які є у складі приправи. Це дуже і
дуже гостро.
У популярних серед приїжджих районах можна спробувати різні варіації на тему
«Національна страва Мо-мо». Це непальські пельменьки. Начинка може бути будь-яка:
куряча, з м'яса яка або вегетаріанська (овочі, картопля, сир і т. ін.). Їх тут варять, готують
на пару або навіть смажать!
Гуляючи по Катманду, я виявила навіть Steak House, де увазі гостя пропонують чимало
видів стейка і ще більшу кількість соусів до них. Звичайно, цей заклад не можна
порівнювати з аналогічними закладами Європи або Києва, але всі ступені прожарювання
тут представлені. Отже, мені було смачно, а це, погодьтеся, найголовніше!
Насправді у будь-якому ресторані вдосталь вегетаріанських страв. Цілі розділи індійської
та китайської кухонь присвячені цьому виду харчування. Рис, овочі, невідомі мені гриби, і

Насонова перевод 7 548, кор. 7282
навіть сир тофу представлений! Усі страви досить гострі. Я б навіть сказала, дуже гострі.
Можливо, це склалося в традицію для дезінфекції їжі. Хоча перець і інші спеції не
вбивають бактерії в їжі, проте у разі попадання в шлунок вони спричиняють виділення
певних ферментів, які і борються з непотрібними мікроорганізмами, але вже в шлунково-
кишковому тракті. Можливо, тому в жарких країнах, таких як Індія, Непал і т. ін., у
стравах національної кухні багато спецій.
Також змушена визнати, що не втрималася і спробувала пиріжки на вузьких міських
вуличках. Традиційно самоса — це смажений пиріжок з начинкою з гороху і картоплі.
Напевно, не слід додавати, що гострота вуличного пиріжка може змагатися хіба що з
каєнським перцем. Однак, було відмічено, що подібну пожежу в роті чудово гасити
місцевим напоєм під назвою «лассі». Це різновид кисляку, який готують або з сіллю, або
ж із цукром і ягідно-фруктовими добавками. З лассі прекрасно починати день або ж
насолоджуватися ним у спекотний полудень.
А тепер невеликий екскурс в непальську кухню для ласунів. Відразу скажу: таких
солодощів я не їла ніде і ніколи. Це щось відмінне від усього, що я досі пробувала.
Більшість солодощів тут готують на основі молока, напевно, через те, що цього продукту
тут дійсно вдосталь. Найпопулярніші ласощі — це всілякі молочні помадки, солодкі сирні
кульки, смажені кульки, просочені в сиропі, цукерки зі спресованих сухофруктів з
кокосової або фісташкової стружки. Солодощі можна купити в невеликих крамничках у
місті. Під час великих релігійних святкувань тебе пригостять цим майже всюди. Непальці
— дуже гостинний народ. І ще — вони вірять, що, можливо, під виглядом гостя до них у
святкові дні завітало божество. Вони фанатично намагаються догодити всім, хто
переступає поріг їхнього будинку. А раптом ти догодиш самому богу? Безліч місцевих
сказань оповідають про те, як божества обдаровують милостями добрих людей і карають
злих.
Узагалі у великих містах, що полюбилися туристам, таким як Катманду, Покхара і т. ін.,
можна без зусиль знайти заклад з європейськими стравами. Однак в інших районах
національний дух тяжіє над привнесеним.
Про подальшу подорож далеким і прекрасним Непалом читайте в наступному номері.

Ukrainian Uk English En Russian Ru