Непал Часть 3

Насонова перевод 7915, кор 7757
Країна, у яку хочеться повернутися
Частина 3. Традиції, свята та релігії Непалу

Подорожуючи Непалом восени, туристи мають прекрасну можливість стати свідками
святкування одного з найголовніших свят для непальців — Дівалі. Причому в різних
регіонах святкування проходять по-різному. Дівалі — індуїстське свято і в перекладі
означає «свято вогнів». Також воно збігається ще й з початком нового року в непальців та
індусів. Дівалі — символ перемоги добра над злом. На честь цього всюди розвішують
прапорці, запалюють ліхтарики, свічки, багаття, факели і таке інше. Намиста із
чорнобривців носять не тільки люди, але їх надівають навіть на тварин і розвішують
усюди: у будинках, храмах, на статуях і т. ін. Особливу увагу приділяють прикрашанню
світильниками доріжок, що ведуть до осель. Тут вірять, що таким чином богиня багатства
і благоденства Лакшмі знайде дорогу в будинок і потім обовязково осипле сімю, яка живе
в будинку, всілякими дарами. Так само тут чекають у гості і бога з головою слона Ганешу
як символа сприятливості і мудрості, цього великого ласуна. Повторюся, але особливу
увагу приділяють у цей період гостям, що входять у житло/крамницю і т. ін. Тебе
пригощають всілякими солодощами, які за ритуалом називають «просат». А раптом сама
богиня Лакшмі завітала в будинок в образі того чи іншого гостя? Тому в ці дні немає меж
непальській привітності. У дні Дівалі двері і вікна будинків залишаються відчиненими,
щоб у жодному разі не пропустити прихід божеств.
Протягом усього фестивалю непальці малюють кольоровими порошками візерунки й
орнаменти, вкладаючи в них глибокий зміст. Після певних ритуалів ще недавно створені
мандали топчуть або знищують іншим способом, ніби приносячи в жертву щойно
створений символ. Іноді різнокольорові піски, з яких створювали мандалу, розвіюють за
вітром, ще й таким чином приносячи їх у жертву духам. Інколи в центрі орнаменту
запалюють пахощі і кладуть їжу як приношення духам і богам.
Це дуже гарна традиція. Усі дороги і стежки рясніють яскравими слідами фарб! Та ще й
виблискують ліхтарики і факели!
Ще під час фестивалю діти різного віку ходять вулицями, заглядають в будинки, готелі і
магазини, виконуючи чи то пісні, чи то молитви. Прийнято на їхній піднос класти
солодощі, монетки і купюри. Цей звичай дуже схожий, на мою думку, на наші колядки та
щедрівки. Чи не так? Через те, що країна не багата, діти радіють кожній копієчці. Після
того, як я поклала на «дитячий» піднос 100 рупій (дорівнює одному доларові), пролунав
такий гучний хор радісних криків, який я взагалі коли-небудь чула.
Крім дитячих пісеньок, на вулицях влаштовують усілякі концерти: танцювальні, вокальні

Насонова перевод 7915, кор 7757
або гру на музичних інструментах (зокрема народних). Непальці — дуже вдячна публіка.
Вони щиро радіють будь-яким виступам. Навіть аматорським! І з вдячністю дивляться
все, що їм пропонують численні творчі колективи.
Непал — особисто для мене дуже цікава країна. Чим? У першу чергу різницею культур і
релігій. У Непалі значна частина населення сповідує буддизм та індуїзм, тоді як для нашої
країни звичніше християнство. Я дуже довго не могла звикнути, що буддистський або
індуїстські храми дуже відрізняються від храмів у нашому розумінні.
Мені вдалося побувати в кількох знакових місцях.
Патан і Бхактапур. Ці стародавні міста розташовані неподалік від столиці Катманду. Це
місця, де переплелися дві найголовніші релігії цієї країни — буддизм та індуїзм. Жоден
історик не береться точно вказати дату заснування цих міст. Бхактапур був заснований ще
до початку нашої ери, а в Патані, кажуть, бував сам Будда.
В ХІ ст. н. е. Патан був одним з найбільших міст світу, а Бхактапур був столицею
стародавнього королівства Малі.
Зараз же, під час гуляння вузенькими вуличками, складається враження, що ти бродиш по
храмових комплексах і потрапляєш в середньовіччя. Житлових будинків майже не видно,
вони заховані в глибині вуличок. А ось храми — на кожному кроці. Усілякі! Маленькі і
великі, буддистські й індуїстські, кам'яні і навіть дерев'яні. Причому одному й тому ж
божеству будують по кілька храмів. Однак за індуїстськими традиціями вхід у храм цієї
релігії заборонено всім, крім індусів (вхід у храм охороняють озброєні військові). А в інші
ж храми входити дозволено, проте майже скрізь необхідно знімати взуття перед входом.
Через чималу кількість культових будівель у цих містах неможливо все подивитися навіть
за один-два дні. Основні визначні пам'ятки Патана (Лалітпура): площа Дурбар,
Королівський палац, храм Хіранья Варна Маха Віхар, чотири ступи, побудовані учнем
Будди Ашокою і багато-багато іншого. У Бхактапурі це і площа Дурбар, і площа Таумадхі,
і ще чимало чого. У Королівському палаці Бхактапура проживає жива богиня Кумарі і, як
ви розумієте, прийом відвідувачів вона здійснює, суворо дотримуючись канонів. На жаль,
мені не вдалося навіть побачити її у віконці її палацу.
Боднатх або Боудданатх — буддійський храмовий комплекс на околиці Катманду, один з
найбільш примітних у столиці Непалу. У центрі Боднатху розташована велика буддійська
ступа (велична і велика конструкція заввишки близько 40 м), а навколо — тибетські
монастирі різних шкіл і напрямів. Це одне з найбільш священних місць столиці.
Не можу не згадати про Сваямбунатх. Цікаво, що такий храмовий комплекс шанують як
буддисти, так і індуїсти, незважаючи на те, що центром комплексу є буддистська ступа.
Ще цей комплекс називають мавпячим храмом. Ви, напевно, здогадуєтеся чому. Так, цих

Насонова перевод 7915, кор 7757
хвостатих кривляк тут з надлишком. Вони анітрохи не соромляться святого для
відвідувачів місця і крадуть у тих усе, що їм подобається і погано лежить.
Дивне місце — монастир Копан. Тут не тільки милують око різнобарвні, ніби вийшли з
давніх східних казок, будівлі, але й прекрасні сади діють заспокійливо.
Не можу не згадати такі культові місця, як храм Шиви Пашупатинатх. Насправді це не
храм, а цілий храмовий комплекс індуїзму. Як ви пам'ятаєте, вхід «неіндусам» у такі
храми суворо заборонено. Однак, навіть стоячи на іншому березі невеликої річечки,
можна спостерігати похоронні церемонії. На доступному нам березі бачимо достатню
кількість невеликих індуїстських споруд, біля яких спостерігаємо йогів, обмазаних
попелом, і пустельників. І ті, й інші живуть за рахунок подаяння. За невелику винагороду
вони пропонують прочитати молитву за твоє здоров'я і благополучне життя. У разі
відмови не ображаються, проте безкоштовно фотографуватися не люблять.
Ще один з найзнаменитіших храмів — храм Манакамана. Чим же він знаменитий?
Наразі не так багато храмів у Непалі, де приносять криваві жертвоприношення. Мені
довелося побувати у двох. Один з них — Манакамана. Він присвячений одній із
найтемніших богинь індуїстського пантеону — Калі. За стародавнім звичаєм їй приносять
жертви виключно чоловічої статі (півнів, козлів і т. ін.). Якщо ж сім'я не має можливості
принести в жертву тварину, то в храм приносять символічні дари: кокос, розколотий
навпіл і злегка забарвлений кольоровим червоним піском, і банан, припустимі підношення
у вигляді рису і солодощів. Храм стоїть на високій горі, куди в кінці ХХ-го століття була
проведена канатна дорога. Від себе зауважу, «канатка» сучасна і досить безпечна.
Більшість людей, що піднімаються вгору,— паломники, та деякі кабінки фунікулера
пристосовані і для тварин. Якщо ви не підготовлені заздалегідь, усе необхідне для цього
дійства можна купити нагорі. Для непальців жертвоприношення — це так само просто, як
для православного запалити свічку в храмі. Так вони хвалять божеств, просять про
здійснення бажань. До речі, серед місцевих бізнесменів прийнято молитися про успіх
справи саме тут.

По дорозі в аеропорт, дивлячись у віконце маршрутки, я думала, що складно зрозуміти
менталітет цього народу. Утім, глибина і мудрість Непалу вражає.
Ось тепер у мене є ще одне місце, куди хочеться повернутися.

Ukrainian Uk English En Russian Ru